Облік витрат підприємства на розробку сайту (оновлено)

Декілька років тому ми розмістили у себе статтю про облік витрат витрат підприємства на створення сайту. Аналіз статистики Google Analytics показав, що cтаття користується великою популярністю серед відвідувачів. Проте, оскільки законодавство в нашій країні, на жаль, міняється так само часто як погода у Львові, ми вирішили опублікувати в нашому блозі нову актуальну статтю на аналогічну тему. Нижче наведено уривок статті к.е.н. Оліфірової Ю.О. та к.е.н.доц. Ягмур К.А.. Як і раніше, наведена інформація буде корисною бухгалтерам та керівникам підприємств.

Облікові особливості формування витрат під час створення інтернет-магазину обумовлюються етапом, на якому вони виникають. Підготовка інтернет-магазину до функціонування повинна складатися з таких етапів:

1. Створення web-сайту. Web-сайт – це сукупність програмних і апаратних засобів з унікальною адресою в мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, які перебувають у розпорядженні певного суб'єкта й забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Зробити web-сайт підприємство може різними способами: розробити самостійно, замовити розробку, придбати готовий проект або орендувати сайт, тобто витрати на цьому етапі залежатимуть від обраного способу створення web-сайту. Підприємство має визначитися зі структурою сайту, його дизайном, принципом роботи й розміщенням інформації. Професійні web-дизайнери підбирають або розробляють необхідне програмне забезпечення. Подальший інформаційний супровід підприємство веде самостійно.

2. Розміщення сайту в Інтернеті. Підприємство в основному розміщає свій сайт на обладнанні провайдера (згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» [9], «провайдер телекомунікацій – це суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку»). Витрати підприємства на цьому етапі включають оплату послуг провайдера за розміщення сайту.

3. Реєстрація доменного імені сайту. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» [9], доменом є «частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється». Доменне ім’я не продається, а передається в тимчасове використання [8, с. 203], тобто плата за користування доменним іменем є витратами поточного періоду та списується на фінансовий результат в кінці кожного звітного періоду.

4. Забезпечення функціонування зареєстрованого домена. Тут необхідні IР-адреси. Їх виділяють локальні інтернет-реєстратори. Крім сайту з доменним іменем, підприємство має орендувати сервер (коллокейшн) у провайдера або компанії, яка спеціалізується на наданні послуг хостингу (оренди дискового простору). Розмір плати за хостинг та оренду сервера залежить від розміру сайту та становить витрати підприємства на цьому етапі.

Розглянемо в розрізі кожного етапу джерела покриття вищезазначених витрат, які є основним підґрунтям для вибору первинного забезпечення й побудови методики їхнього обліку, яку наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 — Методика обліку витрат під час створення інтернет-магазину

Оскільки web-сайт належить до об’єктів права інтелектуальної власності (авторського права) згідно ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [6], то в обліку він визнається нематеріальним активом, а витрати на його розробку капіталізуються. На практиці, особливо щодо сайтів, створених декілька років назад, типовою є ситуація, коли сайт є, а будь-які документи щодо його створення підприємство не має. Для того, щоб вести мову про наявність на підприємстві будь-якого об’єкта, як і про його подальше використання, необхідно документально підтвердити факт його створення чи придбання. Способи розробки сайту визначають порядок документального оформлення та перелік первинного облікового забезпечення витрат цього етапу.

У разі створення сторонньою організацією документів, які підтверджують факт виникнення витрат, є договір про надання послуг зі створення сайту з детальним описом дизайну та технічним завданням на його розробку, акт приймання-передачі наданих послуг зі створення об’єкта права інтелектуальної власності до договору та докази оплати за таким договором (чеки, виписки банку).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [6], автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 вказаного Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Тому для уникнення ситуації, коли права інтелектуальної власності (авторські права) будуть вважатись такими, що не передані замовнику, обов’язковим є включення в договір на створення web-сайту чітко визначеного переліку майнових прав, що йому передаються.

Якщо ж сайт створювався власними силами підприємства, то особливостей у документальному оформленні порівняно з іншими об’єктами нематеріальних актів, розробка сайту не матиме. Витрати складатимуться із заробітної плати розробників, зв’язаних з нею обов’язкових платежів у соціальні фонди, амортизації комп’ютерного обладнання тощо.

Вводити в експлуатацію web-сайт як нематеріальний актив слід на підставі рішення спеціально створеної комісії підприємства із застосуванням типової форми № НА1 «Акт введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів», затверджений наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» [8].

Суму всіх витрат, понесених підприємством на створення web-сайту, вважаємо за потрібне акумулювати на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а після введення в експлуатацію списувати на субрахунок 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

З набранням чинності 01.04.2011 р. Податкового кодексу України [4] в розділі ІІІ «Податок на прибуток підприємств» певних змін в підході до оподаткування web-сайту не відбулось. Нематеріальні активи згідно з пп. 14.1.120. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України [4] – це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами. Витрати на придбання нематеріальних активів для використання в господарській діяльності, як передбачено п. 144.1. ст. 144 Податкового кодексу України [4], підлягають амортизації.

Згідно з п. 145.1.2. ст. 145 Податкового кодексу України [4], нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству під час визнання цього об’єкта активом (під час зарахування на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин). Згідно Податкового кодексу України [4], авторське право та суміжні з ним права віднесено до групи 5 та встановлено строк дії права користування – відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше двох років. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріальним активом не встановлено, такий строк становить 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування здійснюються до досягнення залишкової вартості нематеріального активу, що дорівнює нульовому значенню.

Підставою для відображення у фінансовому обліку витрат на функціонування інтернет-магазину є належним чином оформлені первинні документи, що надходять від провайдера (оренда доменного імені, сервера, плата за розміщення сайту тощо) або компанії, яка спеціалізується на наданні послуг хостингу. Після обробки документів у бухгалтерії відображають витрати у розрізі елементів, з наступним включенням до витрат діяльності. Згідно нових принципів податкового обліку, задекларованих у п. 138.2 Податкового кодексу України [4]: «витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку…». Тобто підставою для відображення витрат у фінансовому та податковому обліку є одні і ті ж первинні документи, а саме, договір чи інший письмовий документ, що свідчить про реєстрацію доменного імені, контракт на хостинг або коллокейшн, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи (чеки про сплату, виписки банку).

Витрати на утримання інтернет-магазину підприємство може враховувати на рахунку 93 «Витрати на збут», оскільки згідно п. 19 П(С)БО 16 «Витрати» [1], «витрати на збут – витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг)», вказані вище витрати забезпечують функціонування інтерактивної торгівлі, а отже, їх можна вважати збутовими. Методику обліку витрат, які забезпечують функціонування інтернет-магазину, наведено у таблиці 2.

Таблиця 2 — Методика обліку витрат, які забезпечують функціонування інтернет-магазину

[*] Ознайомитись з повним текстом статті та списком використаної літератури, можна за цим посиланням.