Чи можна вказувати вартість послуг в іноземній валюті

Так вже повелося, що національній валюті в нашій державі довіряє невелика частка населення і навіть бабця-пенсіонерка воліє запихати свої заощадження в банку в американських доларах і на жаль не в гривнях. От і підприємці в ціноутворенні стараються прив’язатися до іноземних валют.

1. Web-компанії – це все-таки не благодійні організації, а комерційні установи. Як і усі решта громадян нашої держави хочуть отримати прибуток в будь-якому випадку, навіть при зміні курсу.
2. Розробка сайтів здебільшого триває декілька місяців і якось завжди пригадується 2008 рік, коли при підписанні договору вартість була еквівалентною 5000 у.о., а при здачі – 3000 у.о. Не потрібно бути великим математиком, щоб помітити різницю.
3. Психологічний ефект – все-таки почути та сприйняти вартість в кілька сотень умовних одиниць значно легше замовнику, ніж в кілька тисяч гривень.

Давайте будемо реалістами, значення для більшості мають вартість та якість послуг, а не валюта та любов до всього українського. Коли ж доходить до підписання договорів, у деяких замовників взагалі починаються істерики по причині того, що в договорі є прив’язка до євро. Здебільшого, коли у розмову підключалися юристи, або ж бухгалтери питання знімається. Але хотілося б розставити всі крапки над «і» та звернутися до законодавчих актів, які регулюють ці питання. Я ознайомилася з багатьма статтями, порадами в блогах та на форумах, а також з думками юристів та бухгалтерів. То ж давайте заглянемо в Цивільний кодекс України:

«Стаття 524. Валюта зобов'язання
1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.»

«Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання
1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.»

Висновок:

У договорі між резидентами не можна прямо вказати ціну в іноземній валюті, але в іноземній валюті можна визначити грошовий еквівалент вартості договору. Іншими словами, хоча ціну й буде виражено в гривнях, але із зміною курсу валюти, встановленої в договорі, вона перераховуватиметься. Коли в договорі вказано еквівалент ціни в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним валютним курсом на момент платежу. А рахунки вже однозначно виставляються в українських гривнях.

Найбільш правильним формулюванням в цьому випадку буде «Вартість послуг за цим договором становить 11 000 000грн, що на момент укладання договору еквівалентно 1 000 000 Євро. Оплата здійснюється у гривнях, при цьому сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом євро, встановленим НБУ на момент платежу».

Норми Цивільного Кодексу припускають використання подібних формулювань у договорі, а положення Господарського Кодексу не містять прямої заборони на їх застосування. Отже, можна говорити про законність таких формулювань у господарських договорах між резидентами.

Сподіваюся, що найближчим часом у нас все-таки в Україні щось зміниться і ми зможемо бути спокійними за курс своєї національної валюти, а відповідно затверджувати свої платіжні стосунки саме в ній, не використовуючи чужих валют.